(ВС/КГС у справі № 910/12945/19 від 01.06.2020)

Фабула судового акту: «Голь на выдумки хитра» або як пропустити строки на подання заяви про відшкодування витрат на правову допомогу та спробувати їх відшкодувати в іншому порядку та провадженні.

У даній справі підприємством звернулось до податкової із ПОЗОВОМ в порядку господарського судочинства про стягнення з останньої витрат на правову допомогу мотивуючи свої вимоги тим, що внаслідок неправомірних дій фіскального органу підприємство було змушено звернутись до адвокатського об’єднання внаслідок чого понесло збитки в сумі 94 167, 00 грн.

В свою чергу податкова, захищаючись від таких вимог, у своєму відзиві вказала, що адміністративний суд розглядав справу за позовом даного підприємства щодо оскарження рішень Офісу великих платників податків Державної податкової служби. Згідно зі статтями 123, 132, 134 Кодексу адміністративного судочинства України склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Проте у межах адміністративної справи заяви про відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, подано не було.

Судом першої інстанції з висновками якого погодився і апеляційний суд у позові відмовив.

При цьому господарський суд регіону у своєму рішенні вказав, що за правовою природою витрати на правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах і можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством, не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

З такими висновками погодився і Касаційний господарський суд.

Переглядаючи справу за касаційною скаргою позивача КГС у своїй постанові вказав, що процесуальним законодавством встановлено види судових витрат, порядок їх розподілу тощо.

У даній справі позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення грошових коштів, сплачених ним за послуги адвоката згідно з договором про надання правової допомоги у зв`язку із розглядом адміністративної справи та під час виконання рішення суду в адміністративній справі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правову допомогу.

Отже, плата за юридичні послуги належить до судових витрат пов`язаних із розглядом справи.

Згідно зі ст. 143 КАС України питання щодо судових витрат вирішується адміністративним судом у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За змістом зазначених норм за своєю правовою природою витрати на правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах, можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Отже, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги в адміністративній справі у порядку господарського судочинства, як і немає правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства.

 

Ваша думка