Угода з прокурором. Різні підходи.

Угода з прокурором. Різні підходи.

Кримінальний процесуальний кодекс України містить ст. 472, якою передбачено, що обвинувачений та прокурор можуть укласти Угоду про визнання винуватості.
Дана угода містить чіткі критерії до своєї форми та змісту, наслідком недотримання яких може бути відмова суду у затвердженні такої угоди. Повторне звернення до суду з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається, а отже Угода має бути одразу створена довершено, щоб обвинувачена особа не втратила шанс на швидке вирішення свого кримінального провадження.

Практика застосування

Однак, практика застосування ст. 472, 474, 475 КПК є різною, і навіть, суперечливою.
Так, існують два різних підходи до визначення та затвердження покарання на підставі угоди. Перший підхід визначає, що в самому тексті угоди сторони визначають та прописують покарання детально та повно. 

 

Другий підхід, стверджує, що сторони не до кінця прописують покарання в тексті Угоди, оскільки прерогатива призначити покарання належить суду, зокрема не вказується строк випробування.

На мою думку, суть домовленості, яка викладається в Угоді про визнання винуватості якраз і полягає в тому, що особа отримує певні гарантії від прокурора спочатку, а потім від суду щодо покарання. Взамін такої гарантії обвинувачена особа визнає вину та добровільно відмовляється від ряду своїх прав щодо доведення своєї невинуватості. Тому, справедливо, домовитись по-справжньому, чесно і остаточно. І тому, особисто я підтримую варіант повноцінного викладення в Угоді всіх обставин подальшої долі обвинуваченого, особливо в частині покарання.

Підхід, що не відповідає вимогам

Другий підхід вважаю таким, що не відповідає вимогам ст. 472, 474, 475 КПК України, оскільки згідно ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов’язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Згідно ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
У резолютивній частині вироку на підставі угоди повинно міститися рішення про затвердження угоди із зазначенням її реквізитів, рішення про винуватість особи із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, рішення про призначення узгодженої сторонами міри покарання за кожним з обвинувачень та остаточна міра покарання, а також інші відомості, передбачені статтею 374 цього Кодексу.
Згідно ч. 4. ст. 474 КПК України перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з’ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє: 4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Таким чином, з наведених вище правових норм вбачається, що:

По-перше, сторони узгоджують і відповідно прописують в угоді вид покарання в деталях (випробування, конфіскація і.т.ін.);
По-друге, до постановлення вироку суд перевіряє чи вірно розуміє обвинувачений «вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом».
По-третє, після перевірки правильності викладення тексту угоду та усвідомлення цього тексту обвинувачення, суд постановляє вирок в якому викладає «рішення про узгодженої сторонами міри покарання за кожним з обвинувачень та остаточна міра покарання».
Тож, очевидно, що ще до в тексті угоди має бути визначено міру покарання сторонами та навіть, інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Прикладом такої угоди є угода, яка була судом затверджена.


Однак, судова практика йде в тому числі і шляхом відмови у затвердженні угоди на цьому фото, як такої що порушує прерогативу суду призначати покарання, хоча на мою думку, дану прерогативу порушити неможливо оскільки вона прямо передбачена ст. 475 КПК, як затвердження угоди судом.

Остаточне призначення покарання судом

Остаточне призначення покарання судом є цілком логічним за сукупністю злочинів або вироків, в порядку ст. 70, 71 КК України, однак щодо одного епізоду сторони цілком можуть домовитись.
При цьому, згідно п. 3 листа ВСУ «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод» від 15.11.2012 р. зі змісту статей 471, 472 КПК вбачається, що сторони угоди (незалежно від її виду) зобов’язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання та звільнення від його відбування з випробуванням (якщо домовленості щодо такого звільнення мали місце та сторони дійшли згоди). Аналіз статей 65 і 75 КК  свідчить, що домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Зокрема сторони мають узгоджувати покарання, враховуючи:
– положення пунктів 1 – 2 ч. 1 ст. 65 КК України, тобто 1) у межах, встановлених санкцією статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК та 2) відповідно до положень Загальної частини КК.

Те ж саме стосується і обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання. Так, за наявності обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статей 65, 75 КК  право, застосовуючи положення ст. 69 КК, визначати (узгоджувати): а) основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або б) інше основне покарання, більш м’який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за цей злочин; в) не призначати додаткове покарання, передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК як обов’язкове, за винятком випадків, встановлених ч. 2 ст. 69 КК.

Якщо сторони досягли домовленості

Якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного (обвинуваченого) від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК суд зобов’язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п’яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому використане законодавцем у доповненнях до статей 65 та 75 КК України формулювання “у випадку затвердження угоди” при вказівці на прийняття рішення судом свідчить, що суд зобов’язаний призначити узгоджене сторонами покарання або звільнити від його відбування з випробуванням із визначенням тривалості іспитового строку лише після перевірки угоди на відповідність діючому законодавству та за відсутності визначених КПК (пункти 1 – 6 ч. 7 ст. 474 КПК) підстав для відмови, переконавшись, що угода може бути затверджена.
Отже, навіть, за роз’ясненнями ВСУ прерогатива суду щодо призначення покарання на підставі угод в перевірці правильності застосування загальних засад призначення покарання, визначення правової кваліфікації та відповідності статті тому покаранню, яке узгодили сторони.

Висновок

Якщо ж в Угоді не прописано строк випробування для особи, то це означає, що сторони не узгодили до кінця міру покарання і це нівелює суть угоди та позбавляє особу від гарантій, які надає інститут угоди в КПК.
Наразі Угоди і з першого та другого фото, затверджуються судами, що на мою думку, має стати підставою для перегляду ВСУ неоднакового застосування законодавства та остаточного врегулювання даного питання, оскільки на даному етапі практику застосування даних положень КПК здійснюють місцеві суди, користуючись своєю владою та авторитетом, який не завжди відповідає вимогам закону.

адвокат Аліса Дорога-Воробйова

Ваша думка