В умовах карантину – навіть у послабленому варіанті! – багато підприємців зазнають труднощів з оплатою аренди приміщень, оскільки працюють не в повному обсязі. Розуміючи проблему, яка виникла на території усієї України та зачепила багатьох людей, Верховна Рада України 30.03.2020 зробила невдалу спробу врегулювати ці питання та прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)», яким Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнили пунктом 14 відповідно до якого з моменту установлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями) і до його завершення в установленому законом порядку наймач звільняється від плати за користування майном відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Нажаль, прийняті Верховною Радою України зміни до Цивільного кодексу України не встановили жодної нової норми права, яка допомогла б вирішити ті проблеми, які на сьогодні виникли у людей, а є лише юридичною консультацією про потребу застосування, у випадку неможливості використання орендованого майна, частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, що було зрозуміло і до цього.

Крім того, прийняття вказаних змін не тільки не полегшило вирішення нагальних питань оплати орендованих приміщень, а й створило додаткові труднощі у їх врегулюванні.

Так, до внесення змін до Цивільного кодексу України, орендар міг без будь-яких проблем використовувати положення частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України для вирішення питань щодо оплати орендованих приміщень, які він з незалежних від нього причин не може використовувати.

У той же час, після внесення змін до Цивільного кодексу України, виникли підстави для дискусій про можливість застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, до правовідносин, які виникли з моменту введення карантину Кабінетом Міністрів України і до набрання чинності вказаними змінами.

Зазначене дискусія обумовлена змістом статі 58 Конституції України,

статті 5 Цивільного кодексу України та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999. Згідно з вказаним рішенням Конституційного Суду України до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. У той же час, варто зауважити, що частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, а тим більше прийняті Верховною Радою України зміни до нього, в автоматичному порядку не звільняють орендаря від обов’язку здійснювати орендні платежі відповідно до умов договору оренди, а лише надають йому право, у випадку якщо він доведе, зокрема в судовому порядку, що він не може використовувати орендовані ним приміщення через незалежні від нього обставини, бути звільненим від здійснення орендних платежів. З огляду на викладене, у вирішенні питань, які виникають між орендодавцями та орендарями в умовах карантину, радимо:

по-перше, вирішувати їх шляхом переговорів та укладення додаткових угод між Сторонами договору;
по-друге, при зверненні до суду, особливо якщо Ваше звернення стосується періоду до набрання чинності змінами до Цивільного кодексу України, не посилатися на пункт 14 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України у позовах, а використовувати виключно положення частини 6 статті 762 Цивільного Кодексу як самостійної норми права, яка в повній мірі регулює питання орендної оплати за приміщення, якими орендар не може користуватися орендованим приміщенням з незалежних від нього причин.
Окремо звертаємо увагу, що у випадках, коли через введення карантину та обмежувальних заходів орендарі втратили можливість одержувати доходи (не можуть дістатися на роботу, заборонено роботу торгівельного закладу, закрито заклад харчування, перукарню тощо, де вони працювали) та оплачувати наймані приміщення, проте можуть продовжувати використовувати наймані приміщення (проживати в орендованих квартирах, зберігати продукцію на орендованих складах), то перспективи бути звільненим від сплати орендної плати практично нульові.

Також, звертаємо увагу на те, що в даній статті мова йде саме про звільнення від сплати орендної плати, а не про звільнення від сплати комунальних платежів, плати за охорону чи обслуговування приміщення тощо, у випадку, якщо такі платежі передбачені договором як обов’язок орендаря.

Ваша думка